Венесуела

Венесуела посідає центральне місце в історії витонченого какао. Культивоване з колоніальної доби й експортоване з XVII століття під портовими назвами, як-от Carenero й Maracaibo, венесуельське какао стало синонімом ароматичних бобів із низькою терпкістю. Хоча національний обсяг продукції скромний за світовими мірками й скоротився за останні десятиліття, країна залишається непропорційно важливою для торгівлі витонченим какао.

Виробництво групується у трьох широких зонах: південний басейн озера Маракайбо (Сур-дель-Лаго) у Сулії, Меріді, Тачірі й Трухільйо — історична домівка типів Criollo, включно з Porcelana; центральні прибережні долини Арагуа й Карабобо, де села, як-от Чуао, Чороні, Куягуа, Окумаре-де-ла-Коста й Каноабо, лежать у межах або поблизу національного парку Енрі-Піттьє; та півострів Парія в Сукре, який торгують як Río Caribe й Carenero.

Венесуела асоціюється зі збереженою гермоплазмою Criollo — зокрема блідим, білосім'ядольним Porcelana — і дала свою назву широко прищеплюваним серіям клонів, як-от Ocumare. Сучасні польові популяції переважно домішаний Trinitario, що відображає століття гібридизації; концепція Motamayor et al. (2008) розташовує значну частину венесуельського матеріалу в кластерах Criollo та домішаних. Какао залишається дрібнофермерською та громадською культурою, причому походженнями, як-от Чуао, керують колективно.